Дошкільний навчальний заклад ясла-садок №18 "Росинка"
Воскресенье, 19.08.2018, 18:13



Приветствую Вас Гость | RSS
[ Главная ] [ Стрінка вихователя-методиста ] [ Регистрация ] [ Вход ]
Форма входа

Меню сайта

Наш опрос
Оцените работу воспитателя.
Всего ответов: 123

Новости дня

Статистика

Онлайн всего: 1
Левых: 1
В теме: 0

Б

Виховання казкою


               Чомусь у деяких з нас слово «виховання» асоціюється виключно з моралями: туди не ходи, цього не роби, так чинити не можна. Ось тільки ефект від такого виховання низький: у дитини може включитися режим «на зло мамі вуха відморожу». Чому б не спробувати більш ненав'язливий метод виховання - наприклад, виховання казкою?

Виховання казкою - один з найдавніших методів виховання дітей. Через казки наші предки передавали підростаючому поколінню моральні норми, традиції і звичаї, свій життєвий досвід і ставлення до світу. Герої казок були прикладом для дитини: На їхньому досвіді він навчався тому, як потрібно або не можна чинити. Такий приклад більш зрозумілий дитині, чим категоричне батьківське «Не можна!»

Але для того щоб виховання казкою було ефективним, недостатньо просто розповісти дитині першу-ліпшу казку. Казку потрібно підбирати залежно від віку дитини, особливостей його характеру. Скажімо, до двох років виховання казкою не має сенсу - в такому ніжному віці дитини навряд чи зацікавить казка. До сприйняття казки дитину потрібно підводити поступово, з дитинства, починаючи c колискових і ритмічних віршиків-примовок.

Чим молодша дитина, тим простіше має бути сюжет казки. У період з 2 до 3,5 років добре йдуть класичні дитячі казки, на яких виросло не одне покоління дітей: «Теремок», «Ріпка». Вони хороші тим, що дія в них збудовано за принципом кумуляції - повтору. «Бабка за дитинку, дитинко за ріпку ...» Так дитині легше орієнтуватися в оповіданні. Через деякий час можна перейти до більш довгим і змістовним казкам: «Червона Шапочка», «Троє поросят».

До речі, в цьому віці дитині часто бувають більш зрозумілі саме казки про тварин. Світ дорослих здається дитині дуже складним, в ньому багато правил і обмежень. А сюжети казок про тварин більш доступні його розумінню. У віці 2-3 років найкраще підуть казки про взаємовиручку, торжество справедливості і правди над несправедливістю і обманом.

У три роки в лексиконі у дитини з'являється слово «я», він починає усвідомлювати себе як особистість. Дитина починає ототожнювати себе з головним героєм казки, так що підбирати потрібно ті казки, в яких є герой, з яким дитина могла б себе асоціювати. До речі, в цьому ж віці починається процес самоідентифікації, тому підлога головного героя повинен збігатися з підлогою дитини - в іншому випадку дитина втратить інтерес до казки, і виховання казкою буде неефективним.

Врахуйте, що головний герой казки повинен бути прикладом для наслідування. Для виховання дитини 3-5 років краще підбирати казки, в яких чітко видно, хто хороший, а хто - поганий, де чорне, і де - біле. Дитина ще не вміє розрізняти нюанси і півтони. Варто уникати казок в яких романтизується спосіб життя розбійника і т.п. - Дитина може винести з них не те, що ви очікуєте, і виховання казкою буде неефективним.

Старшим дошкільнятам (5-6 років) вже можна пропонувати казки літературні - книги Астрід Ліндгрен, «Мері Поппінс» Памели Треверс, оповідання та повісті Миколи Носова, дитячі детективи Енід Блайтон ... Та хіба мало хороших дитячих книг! Дитина вже не просто ототожнює себе з головними героями, а може проводити паралелі між їх і своєю поведінкою: «А я б на його місці зробив не так ...».

У цьому віці виховання казкою допомагає дитині зрозуміти, що в світі немає абсолютно поганих і абсолютно хороших людей: позитивні герої можуть помилятися, а негативні - робити гарні вчинки (нехай і несвідомо). Але не потрібно поспішати з цим етапом: поки дитина чітко не засвоїть з простіших казок, що таке «добре» і що таке «погано», він не зможе розрізняти нюанси.

Щоб виховання казкою принесло свої плоди, потрібно не тільки правильно підібрати казку, але і правильно її подати: трохи обговорити з дитиною казку, щоб він зміг зрозуміти її мораль. Тільки не нав'язувати її дитині, а дозволити йому самому зробити висновки. Хороший прийом - придумати разом з дитиною казку, в якій він буде головним героєм. І фантазію розвинете, і виховний ефект присутній.

До речі, виховання казкою - не єдина сфера застосування дитячих казок. Дитячі психологи та психотерапевти активно використовують казкотерапію для дітей для боротьби з різними психологічними проблемами.

«Як правильно говорити« ні »дітям?

Чи потрібно їм відмовляти і скільки разів можна? У  цьому питанн ідуже багато крайнощів. Одні батьки бояться відмовляти своїм дітям, занадто балують їх. Інші постійно говорять «не можна», пригнічують своїх малюків. Істина, як завжди, в золотій середині.

Чомудитинанечуєвідмови?

Говорити «ні» можна, але необхідно знати як. Вміти сказати в такому тоні, щоб відмова не відбивався на дитячому розвитку негативно. Іноді ми говоримо «ні» формально, просто щоб сказати. Мовляв, «занадт обагато хочеш. А багато хочеш - мало отримаєш ». Ми відмовляємо, як ніби заграючи. Тоді наша інтонація каже йому: «Попроси ще!». І через два-три рази малюк перестає чути слово «ні», починає маніпулювати нами. А найцікавіше, що ми сам ійого цьому вчимо. Якщо ми говоримо «ні» занадто твердо, можливо навіть іноді агресивно, то сина бо дочка починають боятися цього слова і почувають себе нелюбимими. А нам важливо, щоб вони просто чули наше тверде рішення. І розуміли, що ми любимо його, і не збираємося принижувати його.

Як правильно говорити?

 Прямо зараз абсолютно спокійно скажіть слово «ні». Навіть можете уявити, ніби говорите «так». Скажіть це «ні» просто, з любов'ю, повагою до себе і свого малюка. Скажіть це вголос так, щоб у ваших словах було багато любові, поваги і підтримки. Пам'ятайте про те, що відмовою ми іноді вчимо їх чогось. Тому всередині нас заборона повинна бути обґрунтована. Все це робить нашу інтонацію такою, що діти чують нашу твердість і разом з тим любов. А сама відмова перестає бути негативною.

Вчимося з пелюшок говорити «ні»

 А тепер найважливіше: дозвольте дітям сказати вам (!) Своє «ні». І погоджуйтеся з їх відмовою точно також, як вони погоджуються з вашим. Якщо питання впирається в те, що необхідно вирішити якусь проблему, надати комусь допомогу або про когось подбати - нехай малюки запропонують свій варіант, що вони можуть запропонувати. Повірте, якщо їх бачення виявляється занадто далеким від вашого, але дитина запропонувала щось своє, при цьому вона готова це зробити, тоді її дії все одно будуть набагато ефективнішими. Чим вона поступиться вам і зробить щось таке, що  не хоче робити. Вам все одно доведеться це виправляти. Пам'ятайте, що вміння відмовляти - дуже важливий навик в дорослому житті. Адже ви напевно можете згадати неприємні ситуації, які відбулися тільки тому, що ви незуміли сказати «ні».

 

 

Інтегровані підходи  в  патріотичному  вихованні

дітей дошкільного віку

 

Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання – процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що надає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично, юридично дієздатною та захищеною. Воно покликане виховувати особистість чутливою до свого оточення, долучати її до суспільного життя, в якому права людини виступають визначальними

Мета патріотичного виховання – сформувати національно свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто людину, якій притаманні особистісні якості й риси характеру, світогляд та спосіб мислення, почуття, вчинки та поведінка ,спрямовані на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні. Вони мають органічно поєднуватися з потребою й уміння. Національна самосвідомість й гідність, дбайливе ставлення до державної та рідної мов, історії, культури й традицій свого роду, народу і держави, любов до малої батьківщини, інтерес до міжнаціонального спілкування та інші основи формуються за допомогою цілеспрямованого педагогічного впливу на дитину в умовах дошкільного закладу одночасно з повсякденним впливом батьків, усієї родини, сімейного укладу, ставлень один до одного в родині, серед інших найближчих для дитини дорослих у діяльності та на фоні суспільних подій.

Національно-патріотичне виховання дітей дошкільного віку в умовах дошкільного навчального закладу здійснюється через різні складові організації діяльності закладу

Однією із умов ефективної реалізації завдань з національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку в дошкільному навчальному закладі є:

інтегрування в освітньому процесі різних форм роботи з дітьми,використання інтерактивних методів, засобів педагогічного впливу у різних  видах  дитячої діяльності, що сприяє виробленню у дошкільників цілісної системи уявлень і елементарних понять про загальнолюдські й національні морально-духовні цінності, а також формуванню змалку національної самосвідомості, патріотичних почуттів.       Оскільки основою національно-патріотичного виховання дошкільників є виховання через емоції і дії з метою формування системи цінностей і практичного досвіду, важливо поєднувати різні форми організації дитячої життєдіяльності для ширшого залучення вихованців до різноманітних видів активності.  Зокрема: у грі, навчально - пізнавальній, комунікативно - мовленнєвій, предметно-практичній, художній, руховій діяльності.        Пропонуємо розглянути більш детально:

  • у грі - шляхом організації і проведення творчих сюжетно-рольових, конструкторсько-будівельних, режисерських ігор, ігор  драматизацій, ігор з правилами (дидактичних, рухливих, в т. ч. народних), в іграх з промисловими і народними іграшками, природними матеріалами. При цьому доречно використовувати  наступні інтерактивні  методи:
  • розігрування ролів;
  • ігрове проектування;
  • створення “Живих ситуацій“;
  • ситуативне моделювання;
  • створення ситуації успіху;
  • метод кооперативного навчання (робота в парах, групах);
  • організація партнерської діяльності;

у навчально-пізнавальній діяльності робота проводиться - через заняття різних видів і типів, гурткову і студійну, індивідуальну роботу, спостереження та екскурсії у природне, культурно-предметне довкілля й у найближчий та віддалений соціум, пізнавально-розвивальні бесіди, дидактичні ігри, проведення проектної роботи народознавчого спрямування із залученням родин вихованців. Під час проведення занять необхідно звернути увагу на поєднання словесних практичних та наочних методів, серед яких ведення полілогів, інтерв,ювання, моделювання ситуацій,, організація проектної діяльності патріотично-народознавчої спрямованості, перегляд презентацій,залучення дітей до виготовлення плакатів, участі в благодійних акціях, зустрічі з учасниками АТО, що формують  комплекс відповідних знань, особистісних якостей та рис характеру, які мотивують осо­бистість поводитися як свідомий громадянин та патріот:

· патріотична свідомість, громадянська відповідальність, ініціативність та активність

· повага до Конституції, законів Української держави, висока правосвідомість

· досконале знання державної мови, турбота про піднесення її престижу

· повага до батьків та свого народу, його традицій

· усвідомлення своєї національної належності

· дисциплінованість, працьовитість, творчість, турбота про екологію та природу

· фізична досконалість

· висока національна культура та культура міжнаціонального спілкування

· толерантність, шанобливе ставлення до культури, традицій та звичаїв народів України;

                        у комунікативно-мовленнєвій діяльності - шляхом проведення спеціальних мовленнєвих та інтегрованих занять, індивідуальних і групових бесід, розмов з різних тем, розв'язання ситуацій спілкування (природних і штучно змодельованих), індивідуальної роботи у повсякденні, цілеспрямованого залучення дітей до спілкування під час всіх форм організації життєдіяльності; Доречно  використовувати такі види інноваційних методів для покращення комунікативно - мовленнєвої діяльності, як коментоване малювання, метод розв’язання проблем,метод «Мікрофон по колу», мозковий штурм;

· у предметно-практичній діяльності - за допомогою індивідуальних і групових трудових доручень, чергувань, колективної господарсько-побутової, художньої праці, праці в природі. Перш, ніж людина навчиться працювати на благо Вітчизни, необхідно навчити її добросовіс­но виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці. Трудове виховання — цілеспря­мований процес формування у дітей трудових навичок і вмінь, поваги до праці дорослих, звич­ки до трудової діяльності. Його завдання полягає у формуванні в дітей стійких переконань, що пра­ця є життєвою необхідністю. Трудове виховання дітей дошкільного віку передбачає привчання їх до самообслуговування, елементарних трудових дій, ручної і господарської праці. Дитяча праця, на думку Софії Русової, є основою виховання. Старші дошкільники здатні до усвідомлення со­ціальної значущості праці. Це сприяє вихованню відповідальності, почуття обов'язку.

· у художній діяльності - через образотворчі, музичні, літературні заняття, розваги, свята, гуртки художньо-естетичного напряму, самостійну художню діяльність у вільний час. Адже педагогічна діяль­ність, спрямована на формування здатності сприй­мати і перетворювати дійсність за законами краси. Саме у складному вимірі цілісності, єдності пре­красного, у багатоманітності його національних вимірів особистість знаходить місце для реаліза­ції свого художнього потенціалу. Велике значення має створення можливостей для прилучення ді­тей до різноманітних видів художньої діяльності.

Пропонується поєднання таких методів, як колективна творча робота, аплікаційний колаж організація роботи дизайн - студії. розкадрування мультфільмів, художнє ілюстрування, словесне коментування , поточний коментар.

Хочеться звернути увагу  на  ознайомлення старших дошкільників із твора­ми образотворчого мистецтва та видатними укра­їнськими художниками. При ознайомлені дітей з творами побутового й історичного жанру, в яких відтворені події та сцени з повсякденного жит­тя, казок, билин, потрібно звертати увагу на час, коли відбувається подія, місце, де вона розгорта­ється, взаємини між дійовими особами. Картини дають змогу показати дітям традиції, побут, спо­сіб життя наших предків, знайомлять дітей з іс­торичними подіями та національними героями.

Ще одним важливим напрямом роботи з ви­ховання любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Насампе­ред слід ознайомлювати дітей з тими людьми, які прославили нашу країну — композиторами, пись­менниками, винахідниками, вченими, мандрівни­ками, філософами, лікарями (на вибір вихователя). Діти мають знати, що український народ — один з найпісенніших народів світу. У скарбниці його культурних надбань чільне місце посідає піс­ня, яка відображає визначні історичні події, геро­їчну боротьбу проти соціального і національного гноблення, розкриває глибину української душі, передає впевненість і надію на майбутнє. Тож варто з дитинства прищеплювати любов до укра­їнської народної пісні, адже виховання у дітей естетичних почуттів має велику гуманістичну мету — виховання щирості душі, доброти та до­брозичливості. Людина, яка вміє бачити та розу­міти прекрасне, не зможе спотворити красу.

у руховій діяльності - через залучення до участі у заняттях з фізичної культури і плавання, музики, спортивних секцій та хореографічних гуртків, рухливих ігор на прогулянках, фізкультурних свят, розваг, тематичних днів здоров'я, туристичних походів народознавчого, краєзнавчого та екологічного спрямування, фізкультурних хвилинок і пауз на основі народних рухливих ігор і забав. Най­більш актуальними для громадянського виховання є заняття ознайомлення з козацькою педагогікою.  Козацька педагогіка — феноменальне явище і складова української етнопедагогіки, яка зберегла, передаючи з поколін­ня до покоління, найкращі духовні цінності народу:

  • досвід виховання, формування і навчан­ня особистості;
  • любов до батьків, рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, цінніс­не ставлення до Батьківщини — України;
  • шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі;
  • непохитну відданість ідеям, принципам народної моралі,    
  • духовності,правди­вість і справедливість, скромність і пра­цьовитість;
  • турботу про розвиток національних тра­дицій, звичаїв і обрядів, бережливе став­лення до рідної природи, рідного краю;
  • цілеспрямований розвиток власних фі­зичних і духовних сил, волі, можливос­тей свого організму.

        Особливої уваги потребує підбір та поєднання методів і прийомів психолого-педаго­гічної взаємодії дорослого з дітьми при проведенні зазначених видів діяльності й форм роботи з тим, аби уникати домінування вербальних методів і прийомів, максимально унаочнювати освітній процес через вплив на слуховий, зоровий, тактильний та інші аналізатори і забезпечувати постійне вправляння дітей в обраних видах діяльності.

       Таким чином, як ми бачимо патріотизм — це інтегральна якість особистості. Патріотичні почуття за своєю природою теж інтегральні, вони об’єднують всі якості особистості: моральні, трудові, пізнавальні, естетичні Тож його формування передбачає всебічний вплив на особистість для отримання очікуваного результату. Тому лише застосування  інтегрованих підходів сприятиме повноцінному    патріотичному  вихованні дітей дошкільного віку.

         Завдяки такій роботі ми зможемо :

  • виховати  особистість, яка матиме активну життєву позицію, сталі потреби до свого здоров‘я, прагнутиме вести здоровий спосіб життя, буде здатна жити в новому суспільстві,  спроможна приймати неординарні самостійні рішення,   по справжньому буде любити свою Батьківщину, стане  гідним громадянином  своєї України.

 

Стрітення — Зима зустрічається з Весною

 

П'ятнадцятого лютого - свято Стрітення, в народі "Стрічання", "Громиця", "Зимобор", яке відзначають через 40 днiв після Рiздва Христового.

 

На Стрітення, за народними уявленнями, зима іде туди, де було літо, а літо - де була зима. Дорогою вони зустрічаються і говорять між собою:

 

- Боже, поможи тобі, зимо! – каже літо.

- Дай, Боже, здоров'я! - відповідає зима.

- Бач, зимо, - дорікає літо, - що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила!

 

За народним віруванням, літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення - 15 лютого - та в день святої Анни - 22 грудня. В народі уявляли, що навесні Зима - стара баба, а Літо - молода дівчина.

 

На Стрітення Зиму веде по під руки старий дід Мороз, вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі полатаний, чоботи подерті, а в хустці на голові миші діри погризли, і з тих дір сиве волосся стирчить. В руках Зима несе надщерблений кошик з льодом, а через плечі у неї - порожнісінька торба.

 

У Літа вінок на голові, сорочка, квітами мережена, зелена плахта, - весела і вродлива дівчина. Літо несе в руках серп і сніп жита та пшениці.

 

При зустрічі стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою - кому йти, а кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше – Літо пересперечало Зиму, а якщо холодніше - Зима. "…Та як би вона (зима) вже там не хвицалась, а як літо посміхнеться, то сонце засяє,вітер повіє і земля проснеться!" – каже Олекса Воропай у книзі "Звичаї нашого народу" про зустріч літа з зимою.

 

В цей день в церквах України святили воду та свічі. Посвячені на Стрітення свічки звалися "громичними", бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічки давали в руки вмираючому при читанні одхідної молитви.  В день Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали "громичну" свічку - "щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерев не побив!".  Від "громичної" свічки і саме свято, крім "Стрітення" або "Стрічання", називалося колись "Громиця".

 

Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову - ще не вживану - посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. За народним уявленням, це - цілюща вода. Нею натирали хворі місця і вірили, що "поможе". Найкраще ця вода ніби помагала від "пристріту" – від хвороби, що її спричиняло "погане" око.

 

Колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: "Боже тебе збережи!". Так само і батько відряджав сина на війну, скроплюючи стрітенською водою на щасливе повернення.

 

Господарі також ворожили на врожай, виставляючи на ніч тарілку з зерном на двір. Якщо ранком є роса - врожай, нема роси – немає врожаю.

 

Народні прикмети

Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай поля і роїння бджіл.

Вітер – погана ознака.

Відлига - жди пізньої весни і бережи пашу та хліб, бо в поле виїдеш нескоро.

Статистика

Друзья сайта

География сайта

Календарь
«  Август 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

ПОГОДА

Психология

Архив записей

Copyright MyCorp © 2018