Дошкільний навчальний заклад ясла-садок №18 "Росинка"
Среда, 19.12.2018, 13:23



Приветствую Вас Гость | RSS
[ Главная ] [ Репозитарій ] [ Регистрация ] [ Вход ]
Форма входа

Меню сайта

Наш опрос
Оцените работу воспитателя.
Всего ответов: 131

Новости дня

Статистика

Онлайн всего: 1
Левых: 1
В теме: 0

ПРО ВЕЛИКДЕНЬ ДЛЯ ДОШКІЛЬНИКІВ

 

Великдень - одне з найбільших й найшанованіших після Різдва християнських свят. Воно приурочене воскресінню Христа. У давнину Великдень вважався святом бога Сонця Ярила.

Звичай пекти паски та фарбувати яйця виник також дуже давно.

Після святкового сніданку діти носили старшим родичам гостинці і отримували за це ласощі та писанки, якими потім гралися.

До свята готуються заздалегідь — печуть паски, роблять крашанки й писанки. Жовті, червоні, жовтогарячі кружальця, багатокутні зірки на писанці — зображення Сонця. Хвилі означають воду. Ще зображують листя — дубове або вишневе. Малюють півників, козликів, пташок, рибок, метеликів, бджілок.

Святкувати Пасху в Україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства.

Свято Великодня має язичницькі корені і народилося набагато раніше за свято Пасхи, ще до зародження в Україні християнства. В давнину землероби вірили, що померлі родичі продовжують жити під землею і можуть впливати на її родючість. Саме з цими віруваннями і була тісно пов'язана весняна поминальна обрядовість.

Свято Великодня в Україні сьогодні символізує загальне відродження та обновлення.

До свята Великодня можна вивчити з дітьми вірші:

 

ВЕЛИКДЕНЬ
На столі – духмяна паска, а круг неї – писанки.
Уділи нам, Боже, ласки
на всі дні, на всі віки!

Немала у нас родина, та молитва всіх єдина:
Хай розквітне Україна,
як в погожі дні – весна.
П. Воронько

 

ПИСАНКИ
Спекла мама на Великдень біленькі паски,
А я куплю собі краски
, спишу писанки.

Розпишу я на писанках квітки, ялички,
Розмалюю, роздарую
межи сестрички.

А братові маленькому дам писанки дві,
Щоби ними карбулявся
в шовковій траві.
М. Підгірянка

 

ПИСАНКИ
Ввечері матуся нас чарує, писанки на виставку малює.
Віск черпає пищиком із блюдця,
очі мами лагідно сміються.

Очі мами світяться у ласці: квітоньки на писанці зірчасті,
А на другій — півники та бджоли,
ми таких не бачили ніколи.

А на третій писанці — зірниці, ще й під ними золоті жар-птиці.
На четвертій — олені та сарни,
а на п'ятій — рушничок прегарний.

Ввечері матуся нас чарує, писанки на виставку малює.
Дивиться і тішиться матуся:
я у неї малювати вчуся.
С. Жупанин

 

А ще можна пограти у цікаві великодні ігри:

 

ДРУЖНО ПИСАНКИ ВІЗЬМЕМО

Вихователь тримає кошик із писанками і показує його:

         Я яєчка розписала та у кошик поскладала.

         Повний кошик писанок – це для вас, малих діток.

         Нумо, в руки їх беріть, і в танок із ними йдіть.

Вихователь дає кожній дитині по дві писанки. Співає дорослий, а діти виконують рухи за текстом.

 

ЗНАЙДИ СВОЮ ПИСАНКУ

         З гурту дітей вибирають двох гравців і кладуть навпроти них по писанці. Обрані діти вимірюють кроками відстань до писанок і повертаються на свої місця. Їм зав’язують очі. Діти мають ступити ту кількість кроків, які вони нарахували, нахилитись і взяти писанку. Виграє той, хто натрапить на свою писанку.

 

ДЕ СХОВАЛАСЬ ПИСАНКА

         Діти стоять кружка, лічилкою обирають двох з них. Один стає всередину кола й заплющує очі. Інший, тримаючи дві писанки в руках, іде підстрибом, промовляючи:

         Писанки в руках тримаю, поза колом я гуляю,

         А кому їх покладу – вам про це я не скажу.

Дитина непомітно віддає писанки комусь із гравців. Той, хто отримав писанки, тричі стукає ними одну об одну.

Всі діти звертаються до гравця, що всередині кола із заплющеними очима:

          В кого писанка, вгадай і хутчіш відповідай.

Дитина розплющує очі й промовляє:

         Раз, два, три – як треба, писанки, напевно, в тебе.

Називає того, хто, на її думку, отримав писанки. Якщо вгадає – стає ведучою, а якщо ні – то ведучого знову обирають лічилкою.

 

ЧИЯ ПИСАНКА ДАЛІ

         Малята стоять один біля одного та отримують по одній писанці. На слова: «Раз, два, три – писанку коти!», - кидають писанку. Чия писанка відкотилася далі всіх – той і виграв.

 

Ось і Стрітення прийшло

Народні свята і розваги – яскраві і радісні події в житті дітей дошкільного віку. Поєднуючи різні види мистецтва, вони  впливають на почуття і свідомість дітей. Ось чому,  прилучаючись до народних традицій   у формі дитячого свята чи розваги,  діти отримують  нові знання,  беруть участь у виконанні обрядів,  виконанні народних пісень,  інсценуваннях.

Саме така розвага, присвячена  святу Стрітення, пройшла в дошкільному навчальному закладі ясла-садку  № 18 «Росинка»  16.02.2018 року.

Діти із задоволенням декламували вірші про зиму та весну, співали пісні та заклички про ці пори  року. А гості свята – Зима та Весна – жартівливо сперечалися між собою та розважали дітей іграми, такими як «Два Морози», «Гра зі сніжками», «Сонечко та снігова куля»  і,  на сам кінець, помірялися силою, перетягуючи канат разом з дітьми. Хто переміг – покаже час, а на малят ще чекала цікава інформація.

Дошкільнята з інтересом прослухали цікаву розповідь про свято Масляна, яка супроводжувалась комп’ютерною презентацією. Особливо їм запам’ятались  гра «Один, два, три, млинець бери».

А найбільший емоційний заряд діти  отримали, коли прийшов час смакувати святковими млинцями, які з любов’ю випікали кухарі дитячого садка.

Розвага закінчилася, а бадьорий настрій та позитивні емоції триватимуть ще довго.
 

Виховуємо любов до Батьківщини через знайомство з декоративно ужитковим мистецтвом за творами Марії Приймаченко.

(консультація для батьків)

Дитинство – час незабутніх переживань, яскравих вражень, які довго зберігаються в пам’яті людини і стають органічною частиною її духовного світу, що пов’язує з рідною домівкою, місцями , де вона народилася і зросла.

Дошкільний вік є сприятливим періодом для розвитку патріотичних почуттів. Патріотичне почуття це переживання, з яких у майбутньому виросте громадянська позиція особистості, її людська та національна гідність. У дитинстві вони виявляються в любові до рідної оселі, міста , в якому народилися, рідної землі,  шанобливому ставленні до культури своєї родини , мови. Дошкільник тільки починає осягати ці складні почуття і його не можна квапити. Патріотичні почуття дошкільників формуються в процесі спілкування з оточуючим середовищем, людьми, виконання з ними спільної діяльності. Вони спрямовані на розкриття і формування спільно людських моральних якостей особистості любов, гідність, вірність, відданість батькам, залучення до джерел національної культури, збереження природи рідного краю. Виховання емоційно- діяльнісного ставлення та почуття причетності до оточуючих.

Спираючись на історичну спадщину народу на заняттях з образотворчого мистецтва знайомимо дітей з видатними людьми, зокрема з творами Марії Приймаченко

           Марія Овксентіївна Приймаченко, майстер українського «наївного мистецтва», через усе життя пронесла жагу творити, неминучу потребу ділитися своїми відкриттями з людьми, вона з тих митців, які створювали неповторний світ власних образів, світ краси, мистецьки висловлювала ті почуття, що живуть в народі, в його фольклорі, в його думах.

           Життя обійшлося з Марією жорстоко. Вона була інвалідом. Ходила через силу, спираючись на милиці. У дитинстві Марія перехворіла страшною недугою — поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір. Через хворобу, не маючи можли­вості працювати в полі, вона весь час прагнула бути в оточенні людей, приносити їм радість. Свою енергію і працелюбність вкладала в малювання. Марія Овксентіївна малювала лівою рукою — ближчою до серця, образи схоплювала на льоту. «Роблю сонячні квіти тому, що людей люблю, творю на радість, на щастя людям, щоб всі народи один одного любили, щоб жили вони, як квіти по всій землі...» — так говорила про себе самобутня майстриня.

           Марія Приймаченко стала відомою з 1936 року, коли вперше у Києві на Всеукраїнській виставці народного мистецтва були експоновані її малюнки «Звірі з Болотні». Марії було присуджено диплом I ступеня. Саме тоді її запрошують до експерименталь­них майстерень при Київському музеї українського мистецтва. В цей час вона малює, вишиває, захоплюється керамікою. Зокрема, пише низку чудових картин «Бичок на прогулянці», «Синій лев», «Рябий звір», «Звір у червоних чоботях» 1936-1937 рр.), «Осел», «Баран», «Червоні ягідки», «Мавпи танцюють», «Два папуги» тощо (1937-1940 рр.). Світ образів цих робіт Марії Приймачен­ко, дійсно, казковий, фантастичний і чарівний. В основі його лежать фольклорні легенди, народні казки й оповідання.  

                         В її творах фантастичне — життєве, а реальне фантастичне. Усе так, як у казці: звірі, дерева, квіти діють, розмовляють, борються за добро й стверджують його, знищуючи зло. Птахів вона створює казковими істотами, часто квіткоподібними, з крилами-вишиван­ками, химерних форм, небачених обрисів. Проте завжди звірі й птахи в Марії добрі, симпатичні, сонячні.

    Як зізнавалася Марія Приймаченко, у неї не було «професійних хитрощів». Вона малювала на звичайному ватмані пензлями фабричного виготовлення, використовувала гуаш та акварель. Перевагу віддавала гуаші, бо саме ця фарба дає соковитий, декоративно виразний образ з чітким силуетом. Художниця спочатку вела лінію олівцем, якось недбало, «по-дитячому» окреслювала контури зображення, а вже потім упевнено, вправно клала колір.
Вона була не тільки прекрасною художницею, але й талановитою поетесою. Її вдалі підписи до картин у вигляді коротеньких примовок дуже легко запам’ятовуються: «Веснянки-роговички – веселії птички», «Куріпочки пляшуть і хліб пашуть», «Собачка Ада не боїться гада», «Ворон дві баби мав – обох обнімав» тощо.
Фантастичні звірі – це витвір геніальної уяви художниці. Таких звірів не існує у природі. «Дикий чаплун» – від слова «чапати» – таку назву Приймаченко придумала одному зі звірів, акцентуючи увагу на його лапах, що здатні продиратися крізь вільхові зарості. Взагалі її «звірина серія» – явище унікальне і не має аналогів ні у вітчизняному, ні у світовому мистецтві.

Святий Вечір, колядки і колоритний вертеп. Традиції святкування Різдва в Україні

7 січня весь православний світ відзначатиме велике церковне свято Різдва Христового. Різдво має багату історію з унікальними традиціями, звичаями та символами

Різдво – одне з головних християнських свят, що знаменує народження Ісуса Христа у Віфлеємі. За християнським переконанням, Ісус був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. День його народження поділив історію на «до» і «після»: з цього моменту почалося сучасне літочислення – «наша ера».

У день Народження Сина Божого весь світ славить свого спасителя: люди прикрашають свої будинки святковими ялинками, які символізують євангельське древо, запалюють свічки, ходять на церковні богослужіння. Протягом сотень років бережуть і шанують традиції Різдва й українці.

Традиції святкування Різдва в Україні

Традиційно Різдву передує тривалий сорокаденний піст, який починається 28 листопада і закінчується 7 січня. Оскільки останній день перед постом припадає на день пам'яті святого апостола Пилипа, то сам пост прийнято називати Пилипівкою.

Різдвяний піст встановлений для того, щоб до Різдва люди фізично і духовно очистилися покаянням, молитвою і утриманням від їжі, пристрастей, пороків, образ, зла та інших гріхів.

Напередодні Різдва Христового 6 січня український народ сідає за щедрий, але пісний стіл. Одна з головних традицій святкування Різдва – Святий Вечір. Після наведення порядків у будинку українці готують дванадцять святкових страв на честь дванадцяти апостолів.

 

Головною і ритуальною різдвяною стравою є кутя, яка являє собою пшеничну або ячмінну кашу, змішану з родзинками, маком, медом і горіхами. Також на столі обов'язково має стояти узвар.

 

Під час трапези за столом ні в якому разі не можна лаятися, сперечатися і лихословити. На Різдво всі члени родини повинні бути вдома, діти повинні допомагати старшим у святкових приготуваннях. Снідати й обідати 6 січня не прийнято, легкий перекус дозволений тільки дітям.

Сідати за різдвяний стіл необхідно з появою першої зірки. Святий Вечір починається молитвою і запалюванням різдвяної свічки. У компанії всієї родини, в тому числі й немовлят, господар будинку благословляє вечерю.

 

Важливим різдвяним обрядом на Святий вечір є оформлення столу. Традиційно його застеляють свіжим сіном або соломою, зверху насипають трохи зерна і покривають скатертиною. По кутках столу під скатертину кладуть по зубчику часнику, який буде оберігати сім'ю від хвороб та злих сил.

 

На почесному місці в домі повинен стояти Дідух – житній, пшеничний або вівсяний сніп, який символізує урожай, добробут, багатство, дух предків і оберіг роду. Вважається, що присутність Дідуха в домі приносить гарний настрій, затишок і святкову атмосферу.

 

Вранці 7 січня люди радісно вітаються фразою «Христос народився!», а у відповідь чують – «Славімо його!». У цей день прийнято ходити до церкви на святкову молитву, а також ходити в гості до родичів. У перший день Різдва закінчується піст, і люди можуть їсти м'ясні та інші ситні страви.

 

Важлива і незмінна традиція на Різдво – це колядування. По вулицях і будинках колядники ходять, починаючи зі Святого Вечора, або з першого дня Різдва. Часто вони носять з собою велику зірку, закріплену на палиці та покриту позолоченим папером. Така зірка символізує Віфлеємську, що ознаменувала народження Ісуса Христа.

Заходячи у двір або в будинок, молодь або дітлахи просять дозволу заколядувати, а коли господарі погоджуються, колядники починають співати вітальні пісні-колядки та розігрувати жартівливі сценки. Найчастіше в таких піснях оспівуються господар і господиня, звучать побажання щастя, здоров'я та достатку. По закінченні співу, господарі виносять колядникам солодощі або гроші.

 

Давнім та унікальним різдвяним звичаєм в Україні було і залишається ходіння з вертепом. Вертеп – це пересувний мініатюрний ляльковий театр, розміщений в коробі, в якому показували цілі вистави на тему Різдва.

 

Варто зазначити, що традиції святкування Різдва в Україні не обмежуються статичним вертепом з ляльками. Широку популярність у нашій країні завоював і живий вертеп, в якому ролі різних персонажів виконують живі люди.

 

Ще однією традицією святкування Різдва є різдвяні ворожіння. Споконвіку люди цікавилися своїм майбутнім і хотіли заглянути за його завісу. В період Святок, починаючи зі Святого Вечора і закінчуючи Водохрещем, наші предки ворожили на свою долю.

 

Щоб дізнатися про своє майбутнє, люди використовували віск, молоко, волосся, сніг, прикраси та інші атрибути. Дівчата, звичайно ж, ворожили на судженого.

 

Різдво Христове – це, в першу чергу, свято добра, миру і милосердя. Незважаючи на те, що Різдво – день сімейний, дуже важливо в цей час допомагати хворим, сиротам, вдовам, жебракам, бродячим тваринам і всім тим, хто з різних причин позбавлений святкових радощів.

 

 

Виховуємо патріота в сім'ї

Поняття патріотизму у всіх викликає досить змішані почуття і емоції. Для одних - це дуже важливо , для інших - нічого особливого , треті - поняття не мають , про що йде мова. Але все ж для багатьох постає обов'язковим бути самому патріотом , і так само виховати своїх дітей.

Саме поширена асоціація про людину - патріота - це людина у формі , особливо у військовій . Але для того , що б бути патріотом не обов'язково бути військовозобов'язаним , носити форму , і складати присягу на вірність Батьківщині. Патріотизм полягає в нашій поведінці , у повазі до предків , шанування традицій , дотриманні свого як фізичного , так і морального здоров'я , створенні міцної сім'ї , і вихованні дітей на тих же засадах .

Почуття патріотизму є в душі у кожної людини , але необхідно його просто пробудити , зуміти достукатися і поставити правильні життєві пріоритети. Саме цим і повинні займатися батьки , які хочуть виховати патріота в сім'ї.

Але з чого почати? Існує кілька рекомендацій , які допоможуть знайти відповідь на питання як виховати патріота в сім'ї.

Ми проживає в найкращій країні , і інші країни нам заздрять ..

Якщо ви щиро бажаєте виростити дитину патріотом , не кажіть при ньому погано про ту країну , де ви живете. Адже Батьківщину , як і батьків не вибирають. І повірте , як би , вам не здавалося , що десь краще , врядли це правда. У кожній країні є свої проблеми , свої труднощі і з екрана телевізора нам їх ніхто не показує. Всі хочуть , щоб про них думали тільки добре .Тому не допускайте при дитині вираження великого невдоволення про вашу Батьківщині , говорите більше позитивного . Але в теж час не сильно прикрашати ситуацію , вчите дитину бути ще й реалістом .

Обов'язково подорожуйте . Не потрібно відразу їхати закордон , і в рідній країні є маса місць , від яких просто дух захоплює. Та й врядли ви встигли скрізь побувати .Показуйте дитині на наочності всю красу і захоплюючу історію рідних країв .

Пам'ятайте , що скоро ваша дитина стане зовсім дорослим , і зможе самостійно робити свої , вже дорослі висновки , і мати власну думку. І якщо з дитинства не закласти маленьке зернятко патріотизму , врядли воно потім зможе прорости .

Просто про складне .

Не забувайте і про те, яка багата подіями історія вашої Батьківщини. Найчастіше розповідайте дитині про подвиги , великих війнах , перемогах і поразках , правителях і государях , і навіть простих людях які , за стільки століть , сотворили цю історію , а разом з нею і країну , в якій ви зараз живете. Тільки головне робіть знижку на вік дитини , і говорите зрозумілою йому мовою . Обов'язково відповідайте на всі його питання , аналізуйте зацікавили його ситуації , робіть спільні висновки і обов'язково слухайте і приймайте думка вашої дитини. Нехай воно ще дитяче та наївне , але це перші його кроки , до вміння самостійно робити висновки.

Історія , а точніше шанобливе ставлення до неї , а так само до предків , донесена вами до свідомості дитини , допоможе вам виховати патріота в сім'ї.

Культуру в маси.

Нехай вам абсолютно комфортно на улюбленому дивані , і не хочеться нічого окрім як чашечки чаю і подивитися телевізор - вставайте і йдіть з дитиною в музей , на виставку , в ляльковий театр , на дитячий концерт . Культурний розвиток дитини з ранніх років , є невід'ємною частиною зародження почуття патріотизму. Якщо ви разом відвідували такі заходи з раннього дитинства , то є велика гарантія того , що і далі , вже в більш старшому віці у дитини буде інтерес продовжувати такі відвідування . Пам'ятайте , що зараз головним прикладом для наслідування є ви, так, що не робіть , так що б потім було прикро за втрачену можливість.

Більше позитиву .

Діти дуже чутливі до емоційного стану їх батьків , якщо вам погано , то дитині теж буде не по собі. Тому . Як би в житті не траплялося , намагайтеся налаштовувати себе на позитивну хвилю. Знаходьте позитив у будь-яких діях. Так ви не лише уникнете песимістичного настрою дитини , але так, же навчіть його легше справлятися з проблемами , не опускати руки ні за якої ситуації , і так само завжди знаходити , чому радіти . Виховати патріота неможливо в атмосфері вічної проблеми , поганого настрою і відсутності віри в майбутнє.

Підтримка .При бажанні виховати патріота в сім'ї , головне підтримка . І мова йде про всебічну підтримку . Прагнення до патріотизму повинно бути не тільки у вас , але і у вашого партнера , і близьких родичів. Живучи в такій атмосфері , дитина в майбутньому буде намагатися відтворити її вже в своїй сім'ї. Так само підтримуйте свого малюка в його поглядах , захоплення, інтереси . Хваліть за успіхи і правильно зроблені висновки з скоєних вчинків чи проступків . Пояснюйте дитині , чому ви поступаєте по відношенню до нього або іншій людині саме так , а не інакше , і просите , що б він аргументував свої вчинки так само.Чи не припиняйте його в прагненнях , і позитивному настрої , звичайно , якщо бажані дії йому не зашкодять. Навіть якщо ви не бачите перспективи , все одно намагайтеся проявити свою віру в дитину . У раптом у нього дійсно все вийде. Такі відносини зроблять ваше спілкування більш близьким , дозволять заробити авторитет перед дитиною , а так само більше контролювати його дії.

Технології .

Для допомоги собі у вихованні патріота в сім'ї , не ігноруйте результати праці вчених і техніків , використовуйте всі можливості , які нам надає , сучасний рівень розвитку даної галузі. Дивіться наукові та документальні фільми , знаходите цікаву інформацію , проводите свої розслідування , обговорюйте побачене , радійте і переживайте разом з героями фільмів.

Формування основ патріотичного виховання

                 дітей дошкільного віку  засобами народознавства

                                          

Статистика

Друзья сайта

География сайта

Календарь
«  Декабрь 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

ПОГОДА

Психология

Архив записей

Copyright MyCorp © 2018